ПОСТАНОВА Іменем України 22 липня 2019 року Київ справа №757/2757/16-а адміністративне провадження №К/9901/6713/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року (головуючий суддя: Гладун Х.А.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (головуючий суддя: Лічевецький І.О., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 757/2757/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби в місті Києві, інспектора патрульної служби 6 роти 4 батальйону Управління патрульної служби в місті Києві Рудика Сергія Руслановича, Управління безпеки дорожнього руху департаменту превентивної діяльності Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. І. Іст...

🚓 Поліція програла справу через відсутність доказів: підпис водія в постанові та сплата штрафу не доводять його вину. ⚖️ Рішення Верховного Суду № 757/2757/16-а від 22.07.2019 Суд сформулював важливий підхід для спорів щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху: сам факт підписання постанови водієм та навіть добровільна сплата штрафу не є доказом вчинення ним правопорушення. Обов'язок довести законність притягнення до відповідальності покладається саме на орган влади, а не на особу, яка оскаржує постанову. У цій справі водія було оштрафовано за рух та зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів. Однак у матеріалах справи фактично були відсутні будь-які об'єктивні докази порушення: не надано ані фото-, ані відеофіксації, ані показань свідків, ані інших належних доказів. Єдиною підставою залишалися пояснення поліцейського. Верховний Суд наголосив, що такого набору доказів недостатньо для підтвердження складу адміністративного пр...

♻️Трохи про зловживання при набутті інтелектуальних прав на торговельну марку Постанова КЦС ВС від 13.05.2026 у справі № 757/7508/22-ц - https://reyestr.court.gov.ua/Review/137144520 📍Цей суд вже робив висновки про те, що й в сфері інтелектуальних прав при їх захисті застосовуються категорії «добра совість» та «недопустимість зловживання правом». 📌Власне відсутня причина, чому б не поширювати ці категорії й у тих випадках коли постає питання про набуття інтелектуальних прав на торговельну марку. 🔎Наприклад, учасник товариства з обмеженою відповідальністю, якому належить частка в статутному капіталі в розмірі 100 % і який одночасно є керівником цього товариства, що мало відносини із суб`єктом прав на торговельну марку (його представником), здійснює набуття прав на торговельну марку з метою обходу правил статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року. Такий учасник товариства не може кваліфікуватися як звичайний покупець або клієн...

♻️Трохи про витрати на лікування та поховання спадкодавця. Постанова КЦС ВС від 03.06.2026 у справі № 569/4208/22 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/137215806 1️⃣Спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті (стаття статтею 1232 ЦК України). 2️⃣Касаційний суд вже вказував, що обов`язок відшкодовувати витрати на поховання спадкодавця не є елементом складу спадщини, тому при його виконанні не застосовується положення статей 1281, 1282 ЦК України, що визначення пред`явлення кредитором свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину та обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Тобто здійснення оплати поховання спадкодавця спадкоємцем або іншою особою породжує недоговірне зобов`язальне правовідношення, в якому кредитором виступає особа, котра понесла в...

Застосування ч. 5 ст. 219 КПК України у контексті диференціації моменту повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування: підходи ККС ВС. Норма ч. 5 ст. 219 КПК України щодо «невключення» строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження у строки досудового розслідування, вже неодноразово тлумачилася ККС ВС та досліджувалася у доктрині [1; 2, c. 114-116]. У доктрині вже вказувалося на проблемність ситуації щодо «розірвання у часті» повідомлення та фактичного надання можливості для ознайомлення [1, c. 14-15], утім, натепер цю проблему не вирішено. Цей механізм не тотожний зупиненню досудового розслідування, утім, у судовій практиці зустрічається формулювання «зупинення строку досудового розслідування». На практиці виникають питання у ситуаціях, коли мають місце різні моменти повідомлення різних учасників за сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання досту...

При визначенні строку на оскарження податкового повідомлення-рішення під час воєнного стану підлягає встановленню момент, коли платник фактично дізнався або об’єктивно повинен був дізнатися про прийняття такого рішення. У спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень сам по собі факт їх направлення контролюючим органом за податковою адресою платника не є достатньою підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду. Для вирішення цього питання суд повинен встановити, коли особа фактично дізналася або об’єктивно могла дізнатися про прийняття такого рішення. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Податковий орган за результатами фактичної перевірки фізичної особи – підприємця прийняв два податкові повідомлення-рішення та направив їх рекомендованим листом на податкову адресу платника в м. Харкові. Поштове відправлення було повернено контролюючому органу після закінчення строку зберігання. Підприємець звернувся до с...