♻️Трохи про оспорювання рішення про зняття особи із зареєстрованого місця проживання Постанова ОП КЦС ВС від 02.02.2026 у справі № 713/1153/23 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/134880958 1️⃣Парламентом в Законі України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» розмежовано випадки за яких відбувається зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення та коли лише за заявою власника житла. 2️⃣За наявності судового рішення, яке набрало законної сили, в якому встановлено наявність права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права, спір про оспорення рішення органу місцевого самоврядування про зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла буде мати приватноправовий характер, оскільки він ...

КПК України не містить обмежень щодо місця складання протоколу. ⚖️Правова позиція ВС у справі № 686/5401/15-к 👨🏻‍⚖️Рішення ВС у справі № 686/5401/15-к від 11.02.2026 У касаційній скарзі засуджений вказав на порушення вимог КПК України під час його затримання. Так, на переконання касатора, протокол його затримання був складений не на місця безпосереднього затримання, а слідчим в кабінеті МВ УМВС. ККС ВС зауважив, що положення ст.208 КПК України не вимагають складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим. Положення ч.5 ст.208 цього Кодексу передбачають, що в протоколі затримання, крім часу його складання мають зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень ст.209 цього Кодексу. З огляду на це, ВС визнав безпідставними аргументи засудженого про те, що протокол затримання був складений у робочому кабінеті слідчого. ВС наголосив, що КПК України не містить обмежень щодо місця с...

Відсутність у повному судовому рішенні підпису судді. Скорочене судове рішення так само є судовим актом, який фіксує результат розгляду судом справи. Хоча подальше складання повного тексту рішення, яке включає його мотивувальну частину, має істотне значення для забезпечення зрозумілості правових підстав рішення суду та для реалізації права учасників на оскарження, його виготовлення є стадією письмового оформлення вже прийнятого та проголошеного рішення, а не повторним актом волевиявлення суду. Наведене дало Великій Палаті підстави для висновку в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/134833422 від 11.03.2026 у справі № 946/3565/24 про те, що п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК не є застосовним у ситуаціях, подібних до обставин цієї справи, коли попри відсутність у повному судовому рішенні підпису судді, який помер (за наявності підписів інших суддів колегії), у матеріалах справи наявне скорочене судове рішення, підписане всім складом суду та проголошене в судовому засіданні. Отже, у разі н...

Зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені). Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому, у чинному законодавстві України не міститься ...

Застосування положень ч.2 ст. 693 ЦК України. ВПВС не знайшла підстав для відступу від висновку ВСУ, викладеного в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, про те, що «саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку». Водночас Велика Палата в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/134833396 від 18.02.2026 у справі № 911/969/24 зробила висновок, що положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, яке передбачає право покупця «вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати», якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого пове...

Щодо неможливості подвійного відшкодування моральної шкоди Моральна шкода відшкодовується одноразово. Якщо позивач отримав компенсацію моральної шкоди від безпосереднього заподіювача в кримінальному провадженні, повторне стягнення за ту саму шкоду з роботодавця в порядку цивільного судочинства є неприпустимим, оскільки чинне законодавство не передбачає подвійного відшкодування моральної шкоди за одну й ту саму подію. Верховний Суд чітко підтвердив ключовий принцип: моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше прямо не передбачено законом. У цій справі позивачка вже отримала компенсацію у кримінальному провадженні від безпосереднього винуватця, тому повторне стягнення з роботодавця (військової частини) за ту саму подію визнано неприпустимим. ⚖️ Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відповідальність роботодавця за дії військовослужбовців та присудили додаткову компенсацію. Проте касаційна інстанція наголосила: навіть за наявності підстав для відповідальності ю...