Незабезпечення державою громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безоплатними лікарськими засобами є підставою для відшкодування їм витрат, понесених у зв’язку з придбанням таких засобів за власний рахунок. Держава зобов'язана забезпечити безоплатне лікування рідкісних (орфанних) захворювань, включаючи лікарські засоби та харчові продукти. У разі невиконання цих зобов'язань громадянин має право на відшкодування витрат на лікування. Відмова в задоволенні позову порушує права людини, міжнародні стандарти та норми ЦК України щодо компенсації шкоди, завданої бездіяльністю державних органів. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. У справі, що переглядалася, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат на придбання ліків, які він змушений був купувати за власний рахунок, оскільки держава не виконала свого обов’язку щодо його безоплатного забезпечення цими ліками. Суд першої інс...

Необхідні умови застосування ст. 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Необхідними умовами застосування ст. 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є не лише наявність фактичних даних про те, що певні суб’єкти господарювання можуть бути віднесені до категорії малих чи середніх підприємств, але й про те, що їх дії, по-перше, не призводять до суттєвого обмеження конкуренції, по-друге, сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців. Такий висновок зробила колегія суддів КГС ВС. Звертаючись із позовом, ТОВ-1, ТОВ-2 просили визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМК України) про визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, тим, що АМК України, п...

Стислий виклад: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ СПРАВА «ТОКАР ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF TOKAR v. UKRAINE) (Заява № 38268/15) Стислий виклад рішення від 06 березня 2025 року У 2011 році заявник подав заяву для отримання закордонного паспорта. У жовтні того ж року відділ з громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі – відділ з громадянства МВС) відмовив у задоволенні заяви заявника у зв’язку з отриманням інформації, що у травні 1997 року щодо нього була порушена кримінальна справа, у контексті якої до заявника було застосовано підписку про невиїзд. В інформаційно-комп’ютерній системі МВС України була відсутня інформація про результати цього провадження. Заявник оскаржив відмову до Одеського окружного адміністративного суду (далі – адміністративний суд), стверджуючи, що розміщені в інформаційно-комп’ютерній системі МВС України відомості, на які посилалися органи державної влади, не відповідали дійсності; сп...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П’ЯТА СЕКЦІЯ СПРАВА «ТОКАР ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF TOKAR v. UKRAINE) (Заява № 38268/15) РІШЕННЯ
 СТРАСБУРГ 06 березня 2025 року Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Токар проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Армен Арутюнян (Armen Harutyunyan), Голова,
 Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції, з огляду на: заяву (№ 38268/15), яку 27 липня 2015 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан Олександр Васильович Токар (далі – заявник), 1957 року народження, який проживає у м. Одеса та якого представляли пані Л. Доніна та пан С. Токар, юристи, які практикують у м. Одеса; рішення повідомити про заяву Уряд України (далі – Уряд), який представл...

Для визначення непрацездатності іноземця як суб’єкта права на обов’язкову частку в спадщині норми законодавства України не застосовуються. Іноземець як суб’єкт права на обов’язкову частку в спадщині має бути непрацездатним у розумінні закону тієї держави, громадянином якої він є. Такого висновку дійшов Верховний Суд у повному складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики. У справі, що переглядалася, позивачка, яка є громадянкою США, звертаючись до суду з позовом, посилалася на те, що вона відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов’язкову частку в майні спадкодавця. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, вважав, що позивачка не набула статусу непрацездатної особи в США. При цьому позивачка не надала суду документів або фактів, які б підтвердили набуття нею статусу непрацездатної особи в Україні, а Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не може бути до неї застосований, оскільки вона не є...

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, яке призвело до завдання необережних тяжких тілесних ушкоджень, повністю охоплюється ст. 264 КК України і не потребує додаткової кваліфікації за ст. 128 цього Кодексу. Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатом розгляду справи № 362/5056/13-к. У цьому провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили власника мисливської рушниці за статтями 128, 264 КК України, оскільки він порушив умови зберігання зброї та бойових припасів до неї, що призвело до вільного доступу потерпілого до вказаної зброї, який її взяв, щоб постріляти. Обвинувачений спробував забрати в потерпілого зброю, у результаті чого стався раптовий постріл. Від вогнепального поранення потерпілий помер. У касаційній скарзі засуджений стверджує про безпідставну кваліфікацію його дій за ст. 128 КК України, оскільки ця стаття охоплюється диспозицією ст. 264 КК України. Верховний Суд скасував рішення суді...