Рішення № 1418/0/15-24 від 09.05.2024 Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Вища рада правосуддя, розглянувши питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, встановила: рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 суддю Ржищевського міського суду Київської області Козіну Світлану Миколаївну притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Підставою ухвалення такого рішення стали дії судді під час розгляду заяв іноземних громадян про встановлення факту народження чи проживання їхніх родичів на території України. Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Козіної С.М. виявлено факти, які вказують на загрозу незалежності суддів, авторитету правосуддя та довірі як до конкретного судді, так і до судової системи загалом. Відповідно до частини другої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів, визначених частиною першою цієї статті, із власної ініціативи. Згідно з пунктом 24.1 Регламенту Вищої ради правосуддя питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Вища рада правосуддя розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя, а також із власної ініціативи. Члени Вищої ради правосуддя можуть запропонувати Вищій раді правосуддя розглянути питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за власною ініціативою. Питання про необхідність вжиття таких заходів Вища рада правосуддя розглядає з власної ініціативи, якщо під час розгляду дисциплінарних справ чи інших питань діяльності Вищої ради правосуддя встановлено факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя. У такому випадку Вища рада правосуддя або орган Вищої ради правосуддя, на розгляді якого перебуває відповідне питання, ухвалює рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Якщо член Вищої ради правосуддя під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювати розгляд питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. З огляду на встановлені факти та вказані норми законодавства Вища рада правосуддя, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П., вважає за необхідне розглянути питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з урахуванням такого. Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 встановлено, що протягом 2019–2023 років суддя Козіна С.М. розглянула 40 справ за заявами іноземних громадян про встановлення факту народження чи проживання їхніх родичів на території України. На підставі аналізу цих 40 справ Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виокремила ознаки, спільні для всіх справ або більшості: – усі заяви про встановлення фактів народження чи проживання іноземців на території України, які надійшли до Ржищевського міського суду Київської області у 2019–2023 роках, розглядала суддя Козіна С.М. У разі розподілення таких заяв іншим суддям заявники відкликали заяви і подавали їх знову, поки ці заяви не надходили судді Козіній С.М.; – у всіх випадках підставою для визначення підсудності справ Ржищевському міському суду Київської області були ідентичні договори оренди житла за неіснуючими адресами в місті Ржищів, укладені з орендодавцями, які ніколи не були зареєстровані у місті Ржищів, без зазначення будь-яких ідентифікаційних даних; – у всіх справах були відсутні інформація чи документи щодо зареєстрованих місць проживання заявників, суддя не вживала будь-яких заходів для перевірки факту проживання заявників на території Ржищівського району Київської області та правильності визначення територіальної підсудності справ; – у всіх випадках заявники не брали участі в судових засіданнях; – у 39 із 40 справ представниками заявників були адвокати Богославець Юлія Василівна (17 справ) та Подать Антон В’ячеславович (22 справи). Водночас адвокат ОСОБА_1 був свідком у справі № 374/12/21; – документи, подані заявниками, практично ідентичні, виготовлені за однаковими зразками; – більшість таких справ розглядалась у нетипово короткі строки в умовах значного навантаження у Ржищевському міському суді Київської області в сучасних умовах. Справу № 374/160/19 розглянуто за 3 календарних дні, справи № 374/12/21 та № 374/13/21 – за 4 дні, справу № 374/277/20 – за 6 днів. Загалом 13 справ розглянуто у строк до 10 днів, середній строк розгляду всіх справ не перевищує 21 день; – у більшості справ єдиним доказом факту народження родичів заявників були показання свідків із чужих слів. Допит свідків, як правило, тривав 1–2 хвилини, свідки зазвичай не вказували точної дати народження; – у всіх випадках суддя не з’ясовувала, чи наявні інші докази, які могли б довести відповідні факти; – усі заяви, розглянуті суддею Козіною С.М. по суті, задоволені (34 випадки). У 3 випадках заяви залишено без розгляду, у 3 випадках заяви визнані неподаними та повернуті заявникам. Такі рішення ухвалювались за ініціативою заявників, які згодом повторно подавали аналогічні заяви, і суддя ці заяви повністю задовольняла; – усі рішення, на які подані апеляційні скарги, скасовані апеляційним судом з огляду на порушення правил підсудності, неналежність доказів та ознаки фальсифікації доказів. Із точки зору звичайної розсудливої людини, зазначені факти у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність ознак, що під час розгляду цієї категорії справ застосовано певний алгоритм (схему), яка передбачала: 1) штучне створення підстав для подання заяв до Ржищевського міського суду Київської області шляхом укладання договорів оренди житла за неіснуючими адресами з неіснуючими орендодавцями; 2) передання цих заяв на розгляд судді Козіній С.М.; 3) ігнорування фактів, які свідчили про недостовірність документів та неправильне визначення підсудності справ; 4) швидкий розгляд та задоволення заяв попри очевидну непереконливість доказів або їх відсутність. Загалом результати аналізу справ свідчать, що судовий розгляд у наведених випадках був лише формальністю, заявники заздалегідь знали результат розгляду справи, а роль судді зводилася до встановлення необхідних їм фактів. Зважаючи на кількість розглянутих справ, строки їх розгляду, дії судді Козіної С.М. під час розгляду справ, систематичне і тривале ігнорування очевидних порушень закону, незважаючи на рішення апеляційного суду, якими скасовано низку рішень судді Козіної С.М. (справи №№ 374/160/19, 374/218/19, 374/352/19, 374/353/19, 374/359/20, 374/21/21, 374/13/21), та ухвалу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2021 року № 1330/1дп/15-21, якою відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області Козіної С.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що реалізація цього алгоритму була б неможливою без попереднього узгодження та свідомого сприяння судді. Це свідчить, що такі дії є результатом не помилки чи недбалості судді, а проявом умисних дій. Очевидно, що реалізація такої «схеми» була б неможливою без залучення значної кількості осіб, їх попередньої підготовки, координації їхніх дій та їх взаємодії. Тобто, ймовірно, діяла організована група, отже, такі дії мають ознаки не лише дисциплінарних, а й кримінальних правопорушень. Зокрема, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила факти, які явно містять ознаки підроблення документів та надання завідомо неправдивих показань. Щодо підроблення документів. Із матеріалів справ, які перебували у провадженні судді Козіної С.М., вбачається, що на підтвердження місця свого проживання заявники до поданих заяв додавали договори оренди житлового приміщення, укладені на три чи шість місяців. Однак, як встановлено під час дисциплінарного провадження, у цих договорах зазначені неіснуючі будинки за неіснуючими адресами. Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області листами від 29 грудня 2023 року № 02-02-09/42 (вх. № 1/0/8-24 від 1 січня 2024 року) та від 5 січня 2024 року № 02-02-09/42 (вх. № 192/0/8-24 від 8 січня 2024 року) повідомив, що у місті Ржищів відсутні такі адреси: вул. Січових Стрільців, 9-Б; вул. Січових Стрільців, 7-А; вул. Ярмаркова, 31-В; вул. І. Франка, 3-А; вул. Бузкова, 11-А; вул. Монастирська, 23-Б; вул. Монастирська, 24-А; вул. Стадіонна, 17-А; вул. Крутий Віз, 12-Б; вул. Кошового, 64-А; вул. Кошового, 65-А; вул. Кошового, 63-Б; вул. Коцюбинського, 37-А; вул. Коцюбинського, 36-А; вул. Солов’їна, 21-А; вул. Солов’їна, 45-А; вул. Солов’їна, 17-А; вул. Соснова, 6-Б; вул. Соснова, 5-Б; вул. Троїцька, 30-А; вул. Троїцька, 29-Б; вул. Райдужна, 74-А; вул. Вишнева, 37-А; вул. Садова, 18-А; вул. Будівельників, 85-А; вул. Зарічна, 50-А; вул. Зарічна, 16-А; вул. Коцюбинського, 32-А; вул. Мальовнича, 9-Б; вул. Троїцька, 31-Б; вул. Крутий вивіз, 12-Б; вул. Зоряна, 41-А. Вулиці «9 січня», як і будинку «28-А» на цій вулиці в місті Ржищів взагалі не існує. Орендодавцями в цих договорах вказані такі особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32. Листом від 5 січня 2024 року № 02-02-09/42 (вх. № 192/0/8-24 від 8 січня 2024 року) Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області повідомив, що вказані особи ніколи не були зареєстровані в місті Ржищів, власників майна з такими іменами в місті немає. Наведені обставини дають підстави для висновку, що всі договори оренди містять недостовірну інформацію та мають очевидні ознаки підробки. Під час розгляду дисциплінарної справи підтвердилися факти, що окремі довідки, які заявники подавали до суду, архівними установами не видавались. Зокрема, згідно з листом Державного архіву Одеської області від 8 квітня 2021 року № 1720/06-20 протягом 2020 року запити від Ржищевського міського суду Київської області та від ОСОБА_33 особисто або через представника Богославець Ю.В. до Державного архіву Одеської області не надходили. Довідку від 6 листопада 2020 року № 06/11-20PA про відсутність в архіві відомостей про народження діда ОСОБА_33 на території села Розалівки Одеської області Держархів не видавав. Метричні книги та книги реєстрації актових записів про народження села Розалівки Одеської області за 1937 рік на зберігання до Державного архіву Одеської області не надходили (а. с. 39). На запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від 26 грудня 2023 року № 543/0/19-23 Державний архів Вінницької області повідомив (вх. № 7483/0/8-23), що довідок від 25 листопада 2019 року № 25/11-19М про народження ОСОБА_34, ___ року народження (на яку послалася суддя Козіна С.М. в рішенні у справі № 374/341/19), та від 6 листопада 2020 року № 06-11-20АУ про народження ОСОБА_35, __ року народження (на яку послалася суддя Козіна С.М. в рішенні у справі № 374/352/20), не видавав. Заяви про надання вказаних довідок від ОСОБА_36 та ОСОБА_37 не надходили. На запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від 3 січня 2024 року № 12/0/19-24 Державний архів Вінницької області повідомив (вх. № 119/0/8-24), що довідок від 3 лютого 2021 року № 03/02-21АМ про народження ОСОБА_38, ___ року народження, та від 6 березня 2019 року № 06/03-19АВ про народження ОСОБА_39, ___ року народження, не надавав. Заяви про надання вказаних довідок від ОСОБА_40 та ОСОБА_41 на адресу архіву не надходили. Державний архів Житомирської області на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від 26 грудня 2023 року № 552/0/19-23 (вх. № 131/0/8-24) поінформував, що згідно з реєстраційними документами за 2020 рік звернення від ОСОБА_42 не надходили. У книзі реєстрації актових записів про народження по Ставищенській сільраді Брусилівського району за ___ рік, що надійшла на зберігання до архіву частково (том № 1 відсутній), запису про народження ОСОБА_42 не виявлено. Державний архів Одеської області повідомив (листи від 17 січня 2024 року (вх. № 438/0/8-24); від 18 січня 2024 року (вх. № 524/0/8-24); від 24 січня 2024 року (вх. № 705/0/8-24), що не видавав довідок: від 4 листопада 2020 року № 04/11-20НВ на ім’я ОСОБА_43 (справа № 374/12/21); від 14 травня 2019 року № 14/05-19Д (справа № 374/160/19); від 12 листопада 2020 року № 02/11-20 ВП (справа № 374/13/21); від 12 серпня 2020 року № 12/08-20АЕ (справа № 374/277/20); від 6 листопада 2020 року № 06/11-20РА (справа № 374/22/21). Щодо надання завідомо неправдивих показань. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що свідки давали показання щодо подій 70-річної або 90-річної давності, із чужих слів, які неможливо було перевірити (зі слів людей, що вже померли), тому ці показання є сумнівними. Водночас встановлено випадки, які містять очевидні ознаки завідомо неправдивих показань. У 12 випадках одні й ті самі свідки допитані в різних справах, а саме: ОСОБА_44 – у справах № 374/103/19, № 374/310/22; ОСОБА_45 – у справах № 374/160/19, № 374/22/21; ОСОБА_46 – у справах № 374/218/19, № 374/13/21; ОСОБА_47 – у справах № 374/30/20, № 374/197/23; ОСОБА_48 – у справах № 374/353/20, № 374/34/22; ОСОБА_49 – у справах № 374/359/20, № 374/287/21. У справі № 374/160/19 ОСОБА_45 свідчив, що баба заявника ОСОБА_50 народилась у місті Одесі, тоді як апеляційний суд із документів, наданих заявником, встановив, що місцем її народження є Тубуран Себу (Філіппіни). Отже, свідок надав недостовірні свідчення. Існують також підстави вважати, що свідок ОСОБА_45 пов’язаний зі свідком в іншій справі (№ 374/102/19) – ОСОБА_51. З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року у справі № 761/44078/17 убачається, що слідчі органи перевіряли достовірність довіреності, на підставі якої діяли ОСОБА_45, ____ року народження, та ОСОБА_51, ____ року народження. У справі № 374/12/21 допитано свідка ОСОБА_1, який водночас представляв інтереси заявників як адвокат в інших справах, що розглядала суддя Козіна С.М.: №№ 374/270/21, 374/271/21, 374/280/21, 374/281/21, 374/282/21, 374/287/21, 374/356/21, 374/357/21, 374/358/21, 374/381/21, 374/382/21, 374/383/21, 374/33/22, 374/34/22, 374/35/22, 374/309/22, 374/310/22, 374/311/22, 374/354/22, 374/16/23, 374/197/23, 374/307/23, 374/312/23. Вища рада правосуддя не може давати кримінально-правову кваліфікацію наведеним вище обставинам, кваліфікація таких обставин належить до компетенції правоохоронних органів і здійснюється в межах інших, передбачених законом процедур. Водночас Вища рада правосуддя вважає, що в матеріалах об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Козіної С.М. достатньо чітких і переконливих доказів, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, свідчать, що у справах за заявами іноземних громадян про встановлення факту народження чи проживання їхніх родичів на території України, які розглядала суддя Козіна С.М., група осіб використовувала документи з ознаками підробки, ймовірно, надавала неправдиві показання, та завдяки судовим рішенням встановлювала юридичні факти, яких не існувало і наявність яких не підтверджувалася належними доказами. Отже, правосуддя використовувалося для легалізації протиправних дій та спроб безпідставного набуття громадянства України. Масштаб і системність таких дій несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя. За приписами статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів. Відповідно до коментаря до статті 4 (порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини) Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, авторитет правосуддя – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя. У пункті 8 Висновку № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» вказано, що суди є та сприймаються широким загалом як належний форум для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних із цим спорів. Авторитет судової влади служить загальному зміцненню авторитету влади державної. Відповідно до пунктів 2, 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», вирішила: 1. Внести до Офісу Генерального прокурора подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили дії, що підривають авторитет правосуддя, зазначені в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області Козіної С.М. до дисциплінарної відповідальності». 2. Звернутися до Державної судової адміністрації України щодо призначення в межах повноважень та проведення перевірки організаційного забезпечення діяльності Ржищевського міського суду Київської області, а також проведення аудиту належного автоматизованого розподілу в місцевих загальних судах за 2019-2023 роки справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які стосувалися питань, пов’язаних із громадянством України. 3. Запропонувати апеляційним судам здійснити аналіз судової статистики, вивчити та узагальнити судову практику за 2019-2023 роки щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які стосувалися питань, пов’язаних із громадянством України. 4. Запропонувати місцевим загальним судам на зборах суддів обговорити зазначені в цьому рішенні обставини. Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК