У Верховному Суді розглянуто лист Національного агентства України з питань запобігання корупції (НАЗК) (вх, № 1128/0/1-24 від 16 квітня 2024 року) про застосування судами положень статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) під час накладення стягнення у виді штрафу. Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом, У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Разом з тим, як зазначено у вказаному листі, проведеною НАЗК перевіркою встановлено, що штрафи, накладені судами за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення за матеріалами Національної поліції та зазначені у відповідних постановах, які були направлені на примусове виконання органами ДВС, стягувалися без застосування положень статті 308 КУпАП, а саме без подвоєння суми накладених судами штрафів. З пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови суду в справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Отже, як зазначено в листі, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню та повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, установленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження». Однією з таких вимог є те, що резолютивна частина рішення має передбачати заходи примусового виконання рішень. Проте, як вказує НАЗК (з покликанням на відомості Міністерства юстиції України), у більшості випадків можливість накладення подвійного розміру штрафу судами у винесених ними постановах не зазначаються, що й призводить до відкриття виконавчих проваджень без застосування статті 308 КУпАП та, як наслідок, нестягнення значних коштів у державний бюджет й уникнення правопорушниками додаткової відповідальності. Причиною цього, як акцентовано в листі НАЗК, є незазначення судами в резолютивній частині постанов положень статті 308 КУпАП щодо примусового виконання постанов про стягнення штрафів за вчинення адміністративного правопорушення в подвійному розмірі штрафу, зазначених у таких постановах у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу.