Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду направляє до відома та врахування в роботі відомості стосовно окремих питань, пов'язаних із відновленням втрачених матеріалів кримінальних проваджень. 1. Щодо залишення без розгляду питань про спрямування відновлених матеріалів та визначення судді для їх розгляду по суті, а також залишення без руху матеріалів таких проваджень необхідно зазначити, що у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК) не визначено процедури руху проваджень після ухвалення судом рішення про відновлення втрачених матеріалів кримінальних проваджень, які перебували у провадженні місцевих судів. Після отримання постанови про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження одні суди залишають такі матеріали без руху, інші - реєструють провадження в Автоматизованій системі документообігу суду (далі -АСДС), після чого вирішують його по суті. За відсутності належного правового регулювання зазначеного питання вважаємо практику реєстрації провадження в АСДС та вирішення їх по суті такою, що спрямована на виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК. 2. Стосовно можливості оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, треба зазначити таке. Відповідно до частини п'ятої статті 615-1 КПК у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження слідчий суддя, суд ухвалою закриває розгляд клопотання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з таким клопотанням за наявності необхідних документів. Ухвала суду про закриття розгляду клопотання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження апеляційному оскарженню не підлягає. Зазначену позицію відображено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 12 грудня 2022 року у справі № 221/5442/18 (провадження № 51-3798ск22). До того ж закриття розгляду такого клопотання не перешкоджає учасникам кримінального провадження звернутися з ним повторно. Аналіз судової практики вказує на те, що в деяких випадках суди за результатами розгляду клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження виносять не ухвалу про закриття розгляду клопотання, а ухвалу про відмову в його задоволенні. Питання про те, чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала слідчого судді, суду про відмову в задоволенні клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, було вирішено Верховним Судом у процесуальний спосіб. Зокрема, у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 369/16744/23 (провадження № 51~7147км23) Верховний Суд вказав, що згідно з частиною п'ятою статті 615-1 КПК на підставі зібраних і перевірених матеріалів слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження у тому обсязі, який, на його переконання, є достатнім для ухвалення судового рішення, яким суд завершує відповідну стадію судового провадження, або своєю ухвалою закриває розгляд клопотання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з таким клопотанням за наявності необхідних документів. Водночас рішення суду про відмову в задоволенні клопотання представника потерпілого про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження не узгоджувалося з приписами вказаної статті, а отже, слідчий суддя постановив рішення, яке не передбачено КПК. Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 травня 2018 року (провадження № 13-16сво18 та № 13-19кс18), під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме постанови від 12 жовтня 2017 року, в якій зазначено, що апеляційні суди зобов'язані перевіряти законність ухвал, не передбачених кримінальними процесуальними нормами. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, де встановлено, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК. За таких обставин, з урахуванням положень пунктів 1, 2, 17 частини першої статті 7 КПК, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження в цьому випадку має виходити з того, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження підлягає апеляційному оскарженню. 3. Щодо наявних труднощів із запровадженням механізмів отримання в електронному вигляді учасниками кримінального провадження зареєстрованих в АСДС матеріалів, необхідних для подання клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, зазначаємо, що вирішити питання про доступ до таких матеріалів суд може за клопотанням сторони кримінального провадження під час розгляду клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. При цьому треба зважати на те, що у випадку відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження тим судом, який розглядав відповідне кримінальне провадження, у разі наявності в АСДС суду матеріалів судового розгляду цього кримінального провадження суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою має право надати зареєстровані в АСДС матеріали. У разі відновлення втрачених матеріалів кримінальних проваджень судом, якому була визначена територіальна підсудність судових справ іншого суду, треба враховувати, що питання організаційного забезпечення органів судової влади, відповідно до статей 151, 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», належить до повноважень Державної судової адміністрації України. Тому для забезпечення доступу до зареєстрованих в АСДС матеріалів кримінального провадження суд має звернутися до цього державного органу. 4. Щодо визначення критеріїв «достатності матеріалів для відновлення» втрачених матеріалів кримінального провадження треба зазначити, що вживане в абзаці другому частини п'ятої статті 615-1 КПК поняття «недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження» є оціночним, а тому суд має тлумачити його в кожному конкретному випадку на підставі зібраних і перевірених матеріалів та виходячи з можливості досягнення мети такого відновлення. Верховний Суд висловив свою позицію із зазначеного питання в ухвалі від 12 березня 2024 року у справі № 408/2856/17-к (провадження № 51-3557км20), у якій констатував, що за наявними відновленими матеріалами втраченого кримінального провадження неможливо здійснити повну та всебічну перевірку доводів касаційних скарг, оскільки документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, відновлені не були. 5. Вирішуючи питання про необхідність долучення копій протоколів слідчих експериментів та інших доказів, які мають значення для доведення вини обвинувачених у провадженні, що розглядалося в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК, необхідно враховувати, що згідно з цією частиною суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому відповідно до частини п'ятої статті 615-1 КПК у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження в тому обсязі, який, на його думку, є достатнім для ухвалення судового рішення, яким суд завершує відповідну стадію судового провадження. Отже, для відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, яке розглядалося у порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК, відновлення матеріалів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, не є обов'язковим за умови, що в апеляційній скарзі не ставилося питання про порушення вимог статті 349 КПК. 6. Щодо тих випадків, коли суди відмовляють у відкритті проваджень за клопотаннями про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження у зв'язку з тим, що така мета звернення до суду, як необхідність завершення апеляційного розгляду (у справі, в якій ухвалено вирок, що оскаржено стороною захисту в апеляційному порядку) не може бути підставою для відкриття провадження, оскільки не пов’язана із захистом прав прокурора, треба зазначити таке. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 615-І КПК у клопотанні про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, серед іншого, зазначається мета відновлення документів та інших матеріалів, проте не розкривається зміст такої мети. Натомість у частині другій статті 528 КПК передбачено, що, якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Необхідно враховувати, що у разі якщо з клопотанням про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження звертається прокурор, треба виходити з інтересів прокуратури, що обумовлені завданнями кримінального провадження (стаття З КПК) та встановленими Конституцією України функціями прокуратури з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону України «Про прокуратуру»), 7. Звертаємо увагу, що мають місце випадки, за яких прокурори направляють до суду клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження з порушенням вимог, передбачених статтею 615 КПК, зокрема додають до таких клопотань документи або їх копії, у тому числі не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у прокурора, слідчого, дізнавача, сторони захисту чи потерпілого, проте не засвідчують їх кваліфікованим електронним підписом (ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року у справах № 202/5473/22, № 202/7904/22, № 202/8001/22, Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2023 року у справі № 214/4193/22); замість копій долучають проекти процесуальних документів кримінального провадження (ухвала Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2023 року у справі № 942/1640/21); не вказують осіб, які брали участь у кримінальному провадженні, із зазначенням їх статусу у такому провадженні, а також їхні анкетні дані, перелік слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, проведених у кримінальному провадженні (ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2023 року у справі № 325/160/22) тощо. Принагідно повідомляємо, що у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» (реєстр. № 11265 від 16 травня 2024 року), прийняття якого усуне низку прогалин у регламентації порядку відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. За результатами опрацювання вказаного законопроекту Верховний Суд підтримав його.